Щодо формування добровольчих батальйонів «Українського легіону» у Польщі
Напишу лише те, про що можна розповісти, оскільки є багато запитів.
Робота триває вже давно. Інструктори — українські бойові ветерани, зокрема, морпіхи й спецпризначенці, які через поранення на фронті не змогли продовжити боротьбу.
Кожен із них пройшов пекло війни на найскладніших ділянках фронту.
Поки що це декілька підрозділів, які вже інтенсивно проходять підготовку.
Бажаючих значно більше, ніж ми з побратимами наразі можемо організаційно забезпечити.
Проте, завдяки підтримці польських друзів і українського керівництва, наші можливості швидко розширюються та зростають. У планах — рівень повноцінного батальйону та навіть бригади.
І не лише у Польщі.
Багато українців, які перебувають у Польщі та інших країнах Європи, хочуть долучитися до комплексноі підготовки і в подальшому у складі злагодженого підрозділу посилити тих, хто самовіддано й героїчно захищають свою країну.
Це тисячі людей, і їх кількість стрімко зростає.
Ми опрацьовуємо всі заявки.
Готуємо цілісні підрозділи, які в такому ж складі будуть бити ворога. Максимальна підготовка. Максимальне забезпечення всім необхідним — від броні й медицини до зброї. Тут завдячуємо комплексній підтримці наших закордонних друзів і партнерів.
Дякую Головнокомандувачу ЗСУ, генерал-полковнику Олександру Сирському за розуміння важливості такої роботи і надзусиль, які ще потрібно буде докласти для досягнення довгоочікуваної Перемоги.
Розуміючи чому усі військові намагаються тримати замисли і плани в таємниці, не можу не відзначити, що саме нинішній Головнокомандувач є певною мірою автором ідеї ефективного і корисного для Збройних Сил застосування своїх практичних навичок ветеранів, що зазнали поранень, чи з медичних показників не можуть більше воювати.
З ним знайомий із перших днів широкомасштабної війни. Під його керівництвом ми пройшли важкі бої на Київщині (Буча, Гостомель, Ірпінь, Мощун та інші міста й села), звільняючи її від ворога. Зокрема, обороняли і Бахмут. Ще тоді, навесні 2022-го, коли пішли перші загиблі і поранені у великій війні, у розмові генерал Сирський висловлював занепокоєння і водночас висловлював варіанти, яким саме чином можна було б ефективно, з користю для них самих і для Сил оборони, використати у середньостроковій перспективі досвід учасників і учасниць бойових дій та водночас, як адаптовувати ветеранів згодом до мирного життя.
І наостанок, акцентую на не менш важливому: часу для сварок і внутрішньої гризні у нас точно немає.
Головне — не дати ворогу посилювати чвари і таким чином нас роз’єднати.
Будемо разом — переможемо.
Stronger together!
Разом до Перемоги!
Слава Україні!🇺🇦🫡
PS:
Пане Головнокомандувач, ще раз дякую за підтримку й особисту відзнаку!
Coin Головкома – не лише Памʼять, але й Честь для мене і моїх побратимів та безперечно, велика Гордість.
Ціную. Не підведемо.
 |
Командир батальйону ветеранів Морської Піхоти. Штурм |