Державний титановий холдинг хочуть продати за ціною готелю
На початок жовтня цього року запланований аукціон із продажу 100% державного пакету акцій АТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія». Стартова ціна продажу – 3 млрд. 900 млн. грн., тобто трохи більше за 95 млн. дол. Компанія ще донедавна була одним із найбільших в Європі експортерів титанової сировини.
Дешева стартова ціна обумовлена тим, що через недбалість, корупційну вмотивованість та зраду національних інтересів ОГХК має проблеми із власними запасами титанової сировини. Ресурсний майданчик Вольногірського ГМК має запасів до 2030 року, а Іршанского ГМК – до 2040 року. На ОГХК це ніколи не заперечували, проте для вирішення цієї проблеми нічого зроблено не було.
Так у 2021 році після запеклої боротьби з Дмитром Фірташем ОГХК отримала п’ятирічний спецдозвіл на розробку нового Селищанського родовища титанових руд в Житомирській області. Group DF почала оскаржувати це рішення в судах. Новий склад правління держкомпанії, наче граючи у «піддавки», за останні три роки так і не розпочав розробку цього родовища і не проявив жодної активності. Великі поклади титанових руд мають всі шанси бути втраченим для держави.
Аналогічна доля спіткала ще один ресурсний об’єкт – Малишевське родовище у Дніпропетровській обл. Колись воно належало державі і було на балансі Запорізького титано-магнієвого комбінату. Але після того як компанія Дмитра Фірташа узяла ЗТМК в оренду і потім цю оренду було розірвано, ліцензії і право користування родовищем виявилися протиправно переоформлені на дочірню компанію «Кримського Титану» Фірташа – Матронівський ГЗК. У липні 2024 року наступного дня після ухвалення рішення РНБО про 10-річні персональні санкції стосовно Фірташа, спеціальний дозвіл на користування надрами Малишевського родовища було продано новому покупцю, який тепер в судовому порядку легалізує свої права і залишить державу ні з чим.
Без повернення у держвласність всіх тих надр, які раніше були незаконно відчужені спритними бізнесменами, ОГХК разом із її комбінатами-філіалами вже зовсім скоро перетвориться на комплекс адмінбудівель із грудою металобрухту. Поважні іноземні гравці про це добре знають і не квапляться із інвестиційними пропозиціями.
Титан – це не лише «метал війни» із якого будуються ракети, літаки, БМП, кораблі і гелікоптери, які вкрай потрібні сьогодні Україні на полі бою. Титан є ще й «металом майбутнього», із якого виробляються протези, імпланти, турбіни, високоміцні покриття, космічні апарати та багато інших корисних речей.
Якщо нам не потрібен власний цикл із виробництва українського титану (у чому я глибоко сумніваюся), то приватизація ОГХК має сенс лише тоді, коли реальними покупцями будуть такі компанії як американський хімічний гігант «Chemours», який вже багато років формує свій ресурсний портфель завдяки продукції з України. Цей підрозділ найбільшої в світі хімічної корпорації DuPont (яка створила напалм, кевлар, нейлон, тефлон) працює в автомобілебудуванні, електроніці, будівництві, енергетиці та комунікаціях та може принести не лише фінансові інвестиції, але й нові виробництва, технології, знання, робочі місця, культуру бізнесу тощо. До того ж наявність американських активів у регіонах, які постійно потерпають від ворожих обстрілів, додатково посилить американську безпекову допомогу Україні.
Інакше, підприємство придбають якісь «босяки», або для того щоб «добити через приватизацію» в інтересах конкурентів, або щоб найближчими роками вичавити останні соки з наявних надр та обладнання. Або новими власниками стануть офшорки, які дочекаються кінця війни та послаблення санкцій, щоб потім знову постачати українську сировину до росії.
Воно нам треба?!